Відсвяткували третю річницю створення Православного Братства ім. Б.Хмельницького!

  23-го листопада 2011 року Братство святкувало третю річницю створення Православного Братства ім. Б.Хмельницького!
  В своїй промові голова Братства о. Михайло Мазурчук  розповів передумови та історію створення нашої громадської організації. Предметом особливої гордості діяльності Братства є проект популяризації Козацької слави "Каплиця Б.Хмельницького" (с.Підлісці) та будівництво Храму св.муч. Тетяни (м.Кременець), тому цим двом напрямкам у промові була  приділена велика увага.
 Під звуки старовинних козацьких маршів було зачитане Кредо Братства. Та проведена коротка презентація діяльності Братства дорогим гостям, які приїхали привітати та відвідати дійство із різних закутків України.
 По завершені офіційної частини, під заклики "Дай нам Боже сили до життя!" братчиками був виконаний Гімн Братства.

Святкування з нагоди 360-річчя "Богданової каплиці"

З матеріалів офіційного веб-сайта Української Православної Церкви Київського Патріархату.
http://cerkva.info/uk/news/visti/1706-pidlistsi.html (публікація Володимира Яцульчака)

3 липня 2011 року відбулись урочистості в с. Підлісці, Кременецького району, Тернопільської області де відзначалось 360-ти річчя «Богданової каплички». На запрошення настоятеля парафії митрофорного протоієрея Михайла Мазурчука на свято прибув керуючий Тернопільсько-Кременецькою єпархією архієпископ Іов, а також єпископ Ужгородський та Закарпатський Кирил. У співслужінні духовенства Тернопільської єпархії владики відслужили Божественну літургію та відправили водосвятний молебень на криниці, що знаходиться біля підніжжя каплиці. Після цього було звершено хресний хід навколо каплички з читанням Святого Євангелія та кропленням Святою водою.

На літургії, після читання Євангелія, владика Кирил виголосив проповідь в якій згадав минулу славу Українського козацтва і закликав не забували слова написані золотими літерами на стягах Запорізьких козаків: «За неньку Україну, за віру Православну».

Цього року ювілей Богданової каплиці відзначався особливо урочисто та піднесено. Для місцевих мешканців це справді велике свято, підтвердженням чого була присутність, підчас богослужіння,  великої кількості людей.

Після хресного ходу, відбулось святкове мирування вірян, які приклались до старовинної козацької ікони Божої Матері, що з давніх-давен знаходиться в капличці.

Завершились святкування  концертом, організованим кременецьким будинком культури. Прозвучали пісні про козацьку славу і любов до України, а з привезених із музею «Збаразький замок» справжніх козацьких пушок, пролунало кілька пострілів в честь та пам’ять про похованих тут козаків.

На сам кінець, настоятель каплиці отець Михайло Мазурчук, який цього дня удостоївся високої церковної нагороди орденом Святого вмч. Юрія Переможця, подякував владикам, священикам і всім присутнім за розділену радість свята.

Довідка: За кременецьким науковцем Гаврилом Чернихівським, "у недалекому від Кременця селі Підлісцях ще на початку 60-х років XX століття стояла старенька кам'яна каплиця XVII ст., звана в народі Богдановою. Вона була зведена з місцевого каменю пісковику, у плані - прямокутна. Однак через байдуже ставлення в часи імперської системи каплиця розвалилася... Відбудована, відновлена з руїн, стала ще красивішою й нині милує око кожного, хто тут побуває..."

Знаменитий польський археолог, професор Олександер Цинкаловський у краєзнавчому словнику "Стара Волинь і Волинське Полісся" так писав про Підлісці : "Село Крем'янецького повіту, Бережецька волость, за 6 км від Крем'янця, недалеко від ріки Ікви. Наприкінці ХІХ століття було там 73 доми й 346 жителів. У селі на стоці гори - старі могилки, де, за переказом старожилів, 1651року було поховано багато померлих там поранених козаків під Берестечком гетьмана Богдана Хмельницького..."

Дуже красива й надзвичайно цікава історично каплиця, що в селі Підлісцях Кременецького району, стоїть на схилі невисокої гори, засадженої білокорими березами. Здавна носить вона назву Богданової. За легендою, улітку 1651 року козаки Богдана Хмельницького освятили біля неї бойові знамена та зброю перед кровопролитним боєм із поляками під Берестечком. Після бою, на зворотному шляху, вони поховали біля каплиці тяжко поранених товаришів. Про драматично-славну історію цього шматочка української землі підліщанам і туристам досі нагадують старі козацькі могили, із плит яких час і природні стихії давно стерли надписи...

Спогади про минулі дні жителі села передають із покоління в покоління. Так, 77-літня Ніна Дехтярук розповідає колись почуте від батьків: "Перебуваючи в селі, козаки трохи підремонтували каплицю. А після того за нею довгі роки доглядав місцевий вчитель Іван Данилюк. Коли він помер, люди вирішили поховати його під капличкою". Сама жінка ще малою, випасаючи корову, бачила козацькі могили: "Були вони не тільки біля каплиці, а й вище, у лісі". Якісь цінні записи про перебування у Підлісцях Богдана Хмельницького мав чоловік пані Ніни Іван. Аби не наразитися на неприємності з боку "совітів", він ховав документи в піддашку хліва. Після смерті чоловіка Ніна Дехтярук пробувала знайти його архів, але безуспішно.

За переказами, орієнтовно у 900-х роках нашої ери на цій горі стояв напівзруйнований монастир. 1651 року, прогнавши поляків за Почаїв, на руїни звернув увагу Богдан Хмельницький і дістався до цього місця. Коли гетьман нахилився над криницею, щоб напитися води, у віддзеркаленій поверхні він нібито побачив картину своєї поразки під Берестечком. Очевидно, удруге в Підлісці Хмельницький не вступав — він був затриманий татарським ханом, а ось козаки, котрі залишилися живими, завернули до каплички, аби поховати своїх побратимів...

Згадка про давню каплицю зафіксована в церковних хроніках середини ХVІІ століття. А історик Іван Крип'якевич у 1925 році присвятив перебуванню Хмельницького в цьому селі навіть окрему статтю "Богданова каплиця біля Підлісець Крем'янецького повіту".

Колись біля монастиря, а згодом — біля каплички, був старий цвинтар. Багато могил уже поглинула земна товща, але інколи, після сильних дощів, на схилі гори з розмитого ґрунту проступають людські кістки. Підліщани збирають їх і ховають за усталеним ритуалом.

У 1991 році, під час ґрунтовного відновлення каплиці, глибоко копнувши землю біля фундаменту, трактор наткнувся на велике людське поховання. Звичаю пращурів ховати померлих під каплицями вирішили не порушувати, тільки відправили заупокійну службу.

Це село — унікальне на кременецькій землі. Раз на рік люди приходять сюди, аби відправити службу Божу за Богдана та його козаків, уклонитися їхній світлій пам'яті.

.. Мальовничий спокій і велич місця біля каплиці вражають. Дуже незвично уявляти, якими могли бути попередні мешканці цього куточка, як розбивали тут тимчасовий табір козаки, як заглядав до криниці сам Богдан Хмельницький...




Православне братство ім. Богдана Хмельницького висловлює найщиріші вітання голові братства от.Михайлу Мазурчуку з нагоди вручення заслуженої, високої церковної нагороди орденом Святого вмч. Юрія Переможця!

360 річниця Богданової каплиці.

03 липня цього року біля Богданової каплиці (с.Підлісці) відбудеться святкування приурочене до 360 річниці заснування каплиці.

Православне братство ім. Богдана Хмельницького запрошує Вас відвідати це дійство!

Чергове засідання Братства 28 травня 2011 року

28 травня  відбулося чергове (дев'ятнадцяте) засідання нашого Братства в 2011 році.

        На початку з доповіддю виступив голова нашої організації о. Михайло Мазурчук, який у своїй промові розповів усім присутнім про участь у роботі Третього з’їзду військових священиків України, який відбувся 24 травня 2011 року у Свято-Покровському cоборі на Солом'янці міста Києва. Захід відбувся з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, на підставі рішення, яке було прийняте 14 березня 2011 року на засіданні Ради Синодального управління духовно-патріотичного виховання у Збройних Силах та інших військових формуваннях України.

Цей з'їзд був присвячений актуальним питанням сучасного стану та перспективам покращення душпастирської опіки, духовно-патріотичного виховання військовослужбовців, працівників та членів їхніх сімей Збройних Сил, інших військових формувань (силових Міністерств і відомств) та правоохоронних органів України.

о. Михайло детально зупинився про роботу з’їзду та свій виступ, де усім делегатам розповів про діяльність нашого Православного братства ім. Богдана Хмельницького, про Святиню України, - Богданову капличку (с. Підлісці), про будівництво молодіжного Храму св.муч. Тетяни. Про співпрацю Братства з різними гілками влади та правоохоронними структурами, та про співпрацю з іншими громадськими організаціями краю. Голова братства поділився з братчиками налагодженими стосунками з іншими учасниками Третього з’їзду військових священиків, які прибули на з’їзд з різних куточків нашої України. В наслідок виступу о. Михайла учасниками з’їзду було прийняте рішення: наступний з'їзд провести в травні 2013 року у м. Кременець (Тернопільська обл.). Відповідальний – голова відділу духовно-патріотичного виховання Тернопільсько-Кременецької єпархії протоієрей Михаїл Мазурчук. Детальніше про роботу зїзду можливо ознайомитись на офіційному веб-сайті УПЦ. http://cerkva.info/uk/news/kyiv/1603-3-zjizd-kapelaniv.html

Після виступу о. Михайла Братство 
вирішило:

-                          підтримати ініціативу проведення наступного з’їзду військових священиків України в м.Кременець. Розробити та завчасно подати на погодження заходи приуроченні наступному з’їзду Раді Синодального управління духовно-патріотичного виховання у Збройних Силах та інших військових формуваннях України.

-                          взяти до відому інформацію про налагодженні стосунки о. Михайла з учасниками третього з’їзду військових священиків та доручити голові братства (о. Михайлові Мазурчуку) усіляко сприяти розвитку подальших відносин.

-                          З метою пропаганди Богданової каплички та Козацької Слави підготувати та надіслати офіційне звернення про співпрацю Братства ім. Богдана Хмельницького до Національної скаутської організації України «Пласт» (www.plast.org.ua)

З наступного питання повістки денної з інформацією про налагодження стосунків з українською діаспорою у Великий Британії виступив братчик Андрій Левчук. Який доповів про відомі йому закордоні осередки української культури та їхнє бажання спілкуватись з сьогоденною Україною. З матеріалів виступу: 

- "У масовому порядку українці почали проникати у Великобританію з 1947 р., в основному напівлегально з таборів для переміщених з Німеччини й Австрії – 25 тис. осіб. Також отримали політичний притулок тут залишки дивізії СС-Галичина й Української повстанської армії (близько 9 тис. чоловік). Основними регіонами розселення українців у Великобританії стали : Ланкашир – 4,5 тис., Йоркшир – 4 тис. осіб, Центральна Англія – 4 тис., Шотландія - 500 осіб і т.д. Таким чином більшість – 99 % мешкає в Англії; 1 % у Шотландії. З них 3/4 проживають в індустріальних містах Центральної Англії – Ноттінгемі, Лестері, Ковентрі, Манчестері, Лідсі, Гордфорді та ін. Приблизно 2 тис. українців проживає у Лондоні, де розташовані штаб-квартири всіх українських організацій Великобританії. У порівнянні з іншими національностями країни (англійці – 77,6 %; шотландці – 9,3 %; ірландці 7,1 %; валійці – 1,6 %; вихідці з Індокитаю (індійці, пакистанці, бангладешці) – 1,6 %; представники Вест-Індії – 1,1 %; євреї – 0,7 %; поляки – 0,2 %; інші – 6,07 %) український етнос складає 0,03-0,04 %. У зв’язку з твердим британським законодавством про громадянство 75 % представників української діаспори не мають підданства Великобританії і не мають виборчих прав. Більш 80 % британських українців зайняті фізичною малокваліфікованою працею; інщі - власники приватних підприємств, ІТП. 
       У Великобританії ніколи не було щоденних українських шкіл. Епізодично діють українські недільні школи і дитячі сади, а також система літніх таборів відпочинку “Спілки української молоді”, де діти українських емігрантів знайомляться з українською мовою, історією і літературою України. Серед суспільно-політичних організацій українців Великобританії можна назвати: “Союз українців Великобританії”, “Гуцулію”, “Станіславщину”, “Товариство підгаєчан в Англії”, при яких працюють хори, танцювальні колективи, драмгуртки, спортивні команди. У Лондоні діє бібліотека української діаспори і музей Т.Г. Шевченко. Серед вихідних україномовних видань виділяються газета “Українська думка” і журнал “Український огляд”. і т.д."

 Братство вирішило підтримати ініціативу доповідача та прийняла відповідне Рішення:

- доручити братчику А.Левчуку від іменні Братства розробити ряд заходів та мір, щодо зустрічі офіційної делегації української діаспори Англії в м.Кременець. Та бути відповідальним за налагодження та подальший розвиток стосунків.

Про необхідність створення відзнаки та нагороди (ордена, медалі) Братства ім. Б.Хмельницького з інформацією виступив о.М.Мазурчук та б.А.Левчук. Братством було проведене попереднє обговорення положення «Про відзнаку та нагороду Братства ім. Богдана Хмельницького», дизайну і т.д. Братством були внесені відповідні корективи в положення та запропоновані варіанти дизайну знаків. Обговоренні матеріали були відправленні на доопрацювання з врахуванням загальної концепції Статутної діяльності Братства та Величної постаті Б.Хмельницького.

Зображення та символіка пов'язана з Хмельницьким. 

 Ліворуч - орден Б.Хмельницького, першого ступення. (держ. нагорода)

  - 
Праворуч, - орден Богда́на Хмельни́цького — один з військових орденів СРСР, впроваджений під час Другої Світової війни. Був призначений для нагородження як офіцерського, так і солдатсько-сержантського складу.


 

Богдан Хмельницький — ювілейна монета номіналом 200 000 карбованців, випущена Національним банком України. Присвячена 400-річчю з дня народження Богдана Хмельницького


Зображення Б.Хмельницького на державних купюрах.

Особистий прапор Хмельницького був одним із найважливіших атрибутів гетьманської влади. Під час польсько-шведської війни 1655-1660 рр. він потрапив до Швеції як трофей.

Українська ікона. "Покрова Богородиці" (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). 1-а пол. 18 ст. Походить з Покровської церкви с.Дешки Канівського повіту (тепер Богуславький р-н Київської обл.). НХМУ.

На завершення в різному з інформаційними промовами виступили усі бажаючі члени Братства, де було окреслено загальний стан речей та хід справ Братства (звіти братчиків), останні новини, план роботи наступних зборів.

             

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ - УКРАЇНИ Ф І Л А Р Е Т А

Преосвященним архипастирям,

боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним 

Української Православної Церкви Київського Патріархату 

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Свята Церква прославляє Воскресіння Христове кожної неділі протягом усього року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наші серця наповнюються особливою радістю, тому що Воскресіння Христове є незборимим доказом існування вічного життя.

Воскресіння Христове – це не тільки свідчення про існування вічного життя, а й доказ того, що Ісус Христос є Богом. А це означає, що Його вчення – істинне. Не випадково Господь сказав про Себе, що Він є Істина (Ін. 14, 6). Тому все, чого навчав Ісус Христос, – Божественне вчення, а не людське, яке може бути помилковим. Вчені можуть помилятися, а Бог ніколи не помиляється.

Воскресіння Христове переконує, що в цій унікальній події – у подоланні смерті – діяла Божественна сила. Безбожники намагались довести, що ніякої Божественної сили не було, бо Христос не помер. А якщо Христос не помер, то Він і не воскрес, – говорять безбожники.

Неспростовним доказом смерті на хресті Ісуса Христа є свідчення Його ворогів, які не менше від безбожників ненавиділи Спасителя, але не могли сказати такої неправди – що Він не помер. Первосвященики і фарисеї, прийшовши до Пилата, повідомили про Христа: «Правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: “Через три дні воскресну”» (Мф. 27, 63). Іоанн Богослов, який стояв біля хреста, підтвердив, що Христос помер, бо із ребра витекли кров і вода, а це є ознакою смерті. Іоанн говорить, що він бачив і свідчить, і свідчення його правдиве (Ін. 19, 34–35). Значить, Ісус Христос насправді помер. А якщо помер, то як Він являвся ученикам?! – Тому що воскрес!

Ученики спочатку не вірили у воскресіння. Апостол Фома навіть промовив: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25). Побачивши Христа, доторкнувшись до ран, цей невіруючий ученик виголосив: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20, 28).

Після Воскресіння Христа Спасителя його вороги підкупили сторожу, яку самі й поставили, і просили говорити неправду: ніби, коли вони спали, ученики вкрали мертве тіло свого Вчителя і сказали, що Він воскрес. Якщо Христос не воскрес, то навіщо давати гроші і просити лжесвідчити? – Значить, Христос воскрес! Чому первосвященики і фарисеї просили, а не наказували ученикам не проповідувати про Воскресіння Христове? – Усе це свідчить, що вони були переконані у воскресінні Христовому, але їхнє жорстоке серце не хотіло увірувати, що Ісус Христос є сином Божим.

Не будемо дивуватися, що деякі християни святкують Пасху, а у Воскресіння Христове не вірять. Вони не вірять не тому, що Христос не воскрес, а тому, що у них жорстоке серце і порожня душа. Вони подібні своїм духовним станом до юдейських первосвящеників і фарисеїв.

Ми ж, дорогі браття і сестри, свою віру у Воскресіння Христове сповідуємо і стверджуємо, коли на пасхальне привітання «Христос Воскрес!» радісно відповідаємо «Воістину Воскрес!».

Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один із них, святий Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про воскресіння Христове, але знаю, Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які безперестанно будуть проповідувати про Воскресіння».

Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть подолав». Своїм Воскресінням Він показав нам, що і для нас немає смерті. Ми хоч і плачемо над гробами наших рідних і близьких, але не тому, що не віримо у їхнє вічне життя, – нам болісна розлука з ними через нашу любов до них.

Один грецький філософ порівнював земне життя з в’язницею, у якій людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в існуванні людини. Ми знаємо, що земне життя – це не в’язниця, а початок вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя – це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, – і не тільки пшениця, але й кукіль, – але пшениця дозріває до вічного життя. В земному житті людина, маючи віру, виконує свій обов’язок, коли, духовно вдосконалюючись, невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї Батьківщини. Така праця приносить багато радості.

У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці і черниці, улюблені брати і сестри, зі святом Воскресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх куточках світу, на всіх континентах Землі!

Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи, допоможе нам подолати всі труднощі сьогодення, приведе українське православ’я до утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви для подальшого зміцнення Української держави і покращення життя українського народу, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому подобає всяка слава, честь і поклоніння на віки віків.

Воістину Христос Воскрес!

Філарет,

Патріарх Київський

і всієї Руси-України

Пасха Христова,

2011 рік,

м. Київ

15 лютого 2011 р. в Уркаїні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

       З нагоди вшанування в Україні 15 лютого 2011 р.  Дня учасників бойових дій на території інших держав Православним братством Подякою було відзначене Кременецьке районне відділення Української Спілки ветеранів Афганістану

• ·       за мужність і героїзм, професіоналізм і високу відповідальність;
• ·       за збереження бойового братерства;
• ·       за активну життєву позицію;
• ·       за спрямовування зусилля на розвиток Української держави, досягнення єдності та консолідації Української Церкви та суспільства; 

Декілька світлин з дійства приуроченого до Дня вшанування:

Братством обговорювалось питання допомоги молодіжній релігійній громаді в будівництві Храму Святої муч. Тетяни м.Кременць.

    07 лютого 2011 року відбулося п’яте з початку цього року засідання Православного Братства ім. Богдана Хмельницького, на порядку денному обговорювалось питання допомоги молодіжній релігійній громаді в будівництві Храму Святої муч. Тетяни м.Кременця.

     Відповідальним канцлером засідання Братства був обраний Андрій Левчук. 
     Розпочалось обговорення з доповіді голови Братства отця Михайла Мазурчука, який ще раз детально зупинився на необхідності будівництва Храму, прозвітував перед Братством про хід будівництва в 2010 році та окреслив основні проблематичні моменти проектно-кошторисної документації, подальшого фінансування будівельних робіт.

     З інформацією про фінансування робіт виступив Андрій Левчук, який підкреслив, що з метою реалізації даного проекту будівництва Храму доцільно використовувати передову технологію (франдрайзинг), як систематизований процес залучення грошових та інших ресурсів. Діяльність Братства, наголосив він, не повинна обмежуватись лише пошуком потенційних джерел фінансування важливо приділяти увагу і формуванню громадської думки на користь майбутнього Храму, проводити постійну ув’язку з інтересами фінансових донорів, постійно підтримувати та розвивати з ними зв’язки.

    В ході жвавих дискусій Братством було ухвалено ряд рішень та сформовано десятки звернень, клопотань, які покликані активізувати подальшу роботу з студентством, інтелігенцією, керівниками організацій та установ, кращими представниками громадськості та політичних сил нашого Краю. 




P.S.

Урочистий молебень

у День святої мучениці Тетяни...

...Уже традиційно провели молебень священнослужителі

Української Православної Церкви Київського Патріархату

поблизу фігури, де буде споруджено храм Святої мучениці

Тетяни.

У спільній молитві взяли участь церковна громада Святої

мучениці Тетяни, учні ЗОШ №5, школи-інтернату, гімназії м.

Кременець, начальник РВ МНСУ в Тернопільській області

Богдан Сухомлин, районний військовий комісар Олег Коваль,

керівники інших організацій та представники місцевої влади,

депутати рад різних рівнів.

Із вітальним словом до краян звернувся митрофорний

протоієрей отець Михайло, який розповів про духовний

подвиг Святої мучениці Тетяни та її страждання за

православну віру.

Привітав учасників Богослужіння сільський голова Великих

Млинівців Олександр Галевич.

Православна громада Святої мучениці Тетяни вірить, що

2011 рік стане початком будівництва храму... 

Христос народився! Славіте Його!

    Цими радісними словами щиросердечно вітаю усіх боголюбивих парафіян, бо Різдво Спаса нашого Ісуса Христа відкриває нам шлях до спасіння від гріха до вічного життя.

    Народження Христа звільнило нас від прокляття Адама і Єви, воно дарує радість усьому земному творінню. Коли це сталось, ангели заспівали пісню: «Слава Ввишніх Богу. На Землі мир. Між людьми благотворіння».

     Тож миру Божого вам. Брати і сестри во Христі, Божої любові, ласки у Різдвяні свята, і нехай Віфлеємська зірка освітлює наші душі й серця небесною благодаттю!

     Миру, злагоди, добра, натхнення, усіляких гараздів, добробуту і впевненості у завтрашньому дні України.

Голова Православного братства 

імені Богдана Хмельницького 

– митрофорний протоієрей 

отець Михайло Мазурчук